Історія України

Первісна людина на території сучасної України з'явився ще в епоху палеоліту . Так фахівці називають початковий і найтриваліший період історії, коли відбулося виділення людини з тваринного світу, з'явилися перші штучні знаряддя праці. В ранньому палеоліті і почалося розселення людства з Африканського континенту в Європу і Азію.

На українських землях первісна людина з'явився в так звану ашельську добу, що датуюється проміжком від 1,5 млн. до 150 тис. років тому. Це був час найдавніших людей - архантропів, об'єм мозку яких коливався від 800 до 1300 см3 (у сучасної людини 1400-2000 см3). Архантропи освоювали нові території, проживаючи невеликими групами-спільнотами. Користувалися вони достатньо однотипними кам'яними знаряддями, наприклад ручні рубила, виготовляли і знаряддя з кістки, рогів і дерева. Основними господарськими заняттями виступали полювання на диких тварин, у тому числі великих, і збирання рослинної їжі - плодів, ягід, коренів.

Архантропи використовували вогонь, але ще не вміли його штучно добувати. Оволодіння вогнем мало величезне значення: він забезпечував надійний захист від холоду і звірів, давав можливість заселяти раніше недоступні райони, термічно обробляти м'ясну їжу.

У різних регіонах України знайдено близько 30 ашельських стоянок. Найдавніша з них - Корольово, що на березі р. Тиса в Закарпатті, - датується приблизно 1 млн. років. Кам'яні знаряддя праці і сліди їх виробництва виявлені тут на глибині 12 м від сучасної поверхні.

Розселення стародавніх колективів на територію України відбулося, швидше за все, в західній частині Передньої Азії і півдня Центральної Європи (передусім з Балкан). Освоєння нових територій було тривалим процесом, що мав, ймовірно, хвилеподібний, змінний характер.

Подальша еволюція людини привела до появи в середньому палеоліті, інакше - добу мустьє (150-35 тис. років тому), неандертальців, або палеоантропів (стародавніх людей). В Україні відомо близько 200 їх стоянок. Кам'яні знаряддя неандертальців стали більш досконалими і більш різноманітними. Особливе значення мали гострокінечники, що використовувалися як ножі і, напевно, як вістря для списів, а крім них - скребла.

Зовні неандерталець був корінної статури, злегка сутулий, з розвиненою мускулатурою (сила кисті в 5 разів перевищувало можливості сучасної людини). Будова черепа і мозок (обсяг 925-1800 см3) він мав порівняно примітивні, голову - досить великої, видовженої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям.

Будучи сучасниками великого зледеніння з різким похолоданням клімату, неандертальці жили в печерах, пристосовуючи їх під житло. Їм доводилося вести вкрай важку боротьбу за існування. Люди часто голодували, серед них була висока смертність. 55% неандертальців вмирали, не досягши навіть 20-річного віку, і майже ніхто не доживав до 50 років.

Неандертальці мали відчуття спорідненості. У багатьох печерах знайдені останки штучних поховань, вказує і на зародження релігійних уявлень.

В епоху існування неандертальців сталося поява «людини розумної», латиною «Homo sapiens». Викопних людей сучасного типу ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять їх скелетів. У фізичному плані кроманьйонець відрізнявся від нас хіба що більшою кремезністю. Розселення цих людей в Європі почалося близько 40-35 тис. років тому. З цього часу бере початок період пізнього палеоліту, який завершився близько 11 тис. років тому.

Техніка виготовлення знарядь праці й господарство кроманьйонців досягли досить високого ступеня розвитку. Вони створювали різноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основним джерелом добування їжі було полювання на великих тварин - мамонта, зубра, бізона, носорога, печерного ведмедя. Мисливська зброя стала досконалою: з'явилися дротики, гарпуни, списометалка.

Кроманьйонці споруджували житла на кшталт чуму чи яранги, а також землянки і напівземлянки. Як будівельний матеріал використовувалося дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин.

Людина пізнього палеоліту жила невеликими (до 50 осіб) громадами. Деякими дослідниками передбачається, що в цю ж епоху склався родовий лад. Виникли давні форми релігійних вірувань: анімізм - культ предків і шанування померлих; магія - віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій; тотемізм - віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин; фетишизм - поклоніння предметам неживої природи.

По закінченні льодовикового періоду (14-12 тис. років тому) кліматичні умови зазнали значні зміни. В результаті потепління склалися ландшафтно-географічні зони, близькі до сучасних. На територіях, де раніше був тундростеп, тундра чи льодовик, виросли ліси. Зникли мамути, шерстисті носороги й інші тварини, які виступали головним джерелом їжі в попередні часи. Ліси заселили олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер, степи - бик, кінь, антилопа-сайга й інші сучасні тварини.

Почалася нова епоха, що отримала назву середнього кам'яного віку - мезоліту (9-6 тис. до н.е.). Умови життя людей, зокрема прийоми добування їжі, різко змінилися, що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені вироби для обробляння дерева - долото, сокира, тесло. Почалося широке використання при полюванні досить складного для того часу механічного знаряддя - лука. Великі мисливські колективи, необхідні для вдалого промислу мамутив і бізонів, змінилися порівняно невеликими групами лісових мисливців. Озброєна луком людина навчилася забивати тварин на відстані, а дичину-на льоту і мала тепер більшу самостійність і можливість полювати індивідуально.

Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство. Були винайдені різноманітні пристосування для цього і човни, видовбані з цільних стовбурів дерев. Важливого значення набуло збирання річкових і морських черепашок, їстівних рослин та ягід. Домашньою твариною і помічником на полюванні стала собака.

В епоху мезоліту померлих почали ховати вже не на території стоянок, а за їхніми межами - на давніх родових могильниках.

Поширення мисливства й збільшення кількості населення зумовили певне порушення екологічного балансу. Внаслідок цього в багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства. Привласнюючи форми господарювання поступово вичерпували себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі - землеробство і скотарство. Це відбулося вже в добу неоліту (Новому кам'яному столітті), коли стародавнє населення України VI-III тис. до н. е досягло нового ступеня свого розвитку.

Перехід до відтворюючих форм господарювання називають « неолітичною революцією ». В цей час приручаються всі основні види домашніх тварин, виникає примітивне землеробство. Але привласнюючі форми господарювання ще довго грали важливу роль в житті людини.

Одним із важливих досягнень стає винайдення керамічного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, створеним людиною. Міцний жаро- та водостійкий посуд використовували для різних цілей - приготування їжі, зберігання сипучих продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості, що дозволяє фахівцям визначати ареали проживання окремих людських спільнот (на території України виділено понад 10 неолітичних археологічних культур, які відрізняються також специфічним складом виробничого інвентарю, характером поховань тощо).

Відмінності в характері господарювання в різних регіонах свідчать про нерівномірність розвитку неолітичного суспільства, обумовлену природним оточенням. На півночі сприятливі умови робили вдосконалення традиційних форм привласнювального господарства. А на півдні, в степовій зоні, вже в пізньому мезоліті стало бракувати дичини, що було однією з причин переходу до примітивного скотарства та землеробства (землю почали обробляти за допомогою мотик з рогу й кістки).

Період неоліту в цілому належить до первіснообщинної формації, порівняно з попередніми періодами, відбуваються лише певні соціальні зміни. Колективні могили, брак поховань, що виділялися б багатим інвентарем чи особливостями ритуалу, свідчать про соціальну рівність. Лише поява кам'яних булав в окремих похованнях (Маріуполь, Микільське), які могли мати значення символів переваги їх власників, вказує на зародження інститутів родової влади. В неоліті, ймовірно, відбувалося і формування перших племінних утворень.