Історія України

Початок Великої Вітчизняної війни Україна зустріла наполегливий опором радянських військ німецько-фашистським завойовникам. Саме тут були утворені Південно-Західний та Південний фронти, що прийняли на себе удари групи німецьких армій «Південь».Прикордонні бої 1941 року, такі, як танкова битва 23-29 червня під Дубно, Луцькому, Рівне, зіграли важливу роль у зриві спроб гітлерівського командування бойовим маршем вийти до Києва.

Виявляючи зразки мужності, регулярні радянські війська й українські громадяни з числа ополчень виставили потужний заслін нацистській військовій машині в її прагненні до блискавичного успіху. Яскраві сторінки в літопис бойової слави вписали захисники Києва, Одеси, Севастополя, Керчі, згодом - міст-героїв.
Їх кровопролитна оборона допомогла зірвати план блискавичного наступу фашистів на Москву, Крим та Кавказ. А на зайнятих ворогом територіях піднімалося підпілля, розгортався партизанський рух.

Україна направила до лав Радянської Армії і Військово-морського Флоту близько 2,5 мільйонів своїх співгромадян.
У військах 1 - 4 Українських фронтів у стройових, переважно піхотних частинах і з'єднаннях, українці становили 60-80% і брали найактивнішу участь у визволенні своєї батьківщини від фашистських загарбників.
Було створено 650 винищувальних батальйонів, у яких налічувалось 150 тисяч бійців. В народне ополчення вступило близько 1,3 млн. чоловік. Понад 2 млн. брали участь у будівництві оборонних рубежів.
В складних умовах з липня по жовтень 1941 р. з України було евакуйовано понад 500 великих підприємств, які продовжували працювати в різних куточках Радянського Союзу.
Серед маршалів і генералів, які очолювали п'ятнадцять фронтів, що діяли під час Великої Вітчизняної війни, було багато українців за походженням. Серед них: командуючі фронтами І.Р. Апанасенко, М.П. Кирпонос, С.К.Тимошенко, А.І. Єременко, І.Д. Черняховський, Р.Я.Малиновский, Ф.Я.Костенко, Я.Т. Черевиченко.
Близько 2,5 млн. українців-воїнів нагороджені орденами і медалями,в тому числі звання Героя Радянського Союзу здобули 2069 осіб.
Партизанський рух в Україні в роки Великої Вітчизняної війни.
«Історія воєн не знає жодного прикладу, коли партизанський рух відіграв би таку роль, яку вона відіграла у останній війні. За своїми розмірами він являє собою щось зовсім нове у військовому мистецтві». Це слова одного з гітлерівських генералів, які на практиці відчули міць партизанських ударів. На окупованій території України в 1941-1944 роках активно діяли 3992 підпільні партійні комітети, організації і групи, 558 підпільних комсомольських і молодіжних організацій і груп, в яких брало участь понад 103 тисяч підпільників.
Збройну боротьбу з ворогом вели 46 партизанських з'єднань і 1993 партизанські загони, бригади і розвідувально-диверсійні групи чисельністю 518 тисяч партизанів.

Крім цього, в інших формах боротьби з ворогом брало участь близько 1 мільйона 400 тисяч громадян України. В ході збройних сутичок партизанами України було знищено 465 тисяч ворожих солдатів і офіцерів, пущено під укіс 5019 військових ешелонів, підірвано і знищено 1566 танків і бронемашин, 13535 автомобілів, 820 гармат і мінометів, збито і знищено на аеродромах 211 літаків, підірвано 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, розгромлено 411 ворожих гарнізонів, 56 штабів військових частин.

В бойовий літопис Великої Вітчизняної війни назавжди вписані імена організаторів і керівників підпільно-партизанського руху в Україні: секретаря нелегального ЦК КП(б)У Дем'яна Коротченка, начальника Українського штабу партизанського руху Тимофія Строкача, легендарних партизанських командирів і комісарів Сидора Ковпака, Олексія Федорова, Олександра Сабурова, Миколи Попудренка, Семена Руднєва, Петра Вершигори, Олега Кошового.

Близько 100 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 96 осіб удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, двом командирам партизанських з'єднань - С. Ковпаку і А. Федорову - це звання присвоєно двічі. Українські партизанські формування вели активні бойові дії в сусідніх областях Росії і Білорусі. Майже третина їх складу були росіяни і білоруси. Українців же тільки в білоруських загонах налічувалося близько 15 тисяч. Це яскравий приклад дружби народів, загартованої в жорстоких випробуваннях Великої Вітчизняної війни.

Після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом взимку 1942-1943 р. розпочалося визволення території України. 18 грудня 1942 р. першим було звільнено с. Півневка Міловського району Ворошиловградської області. Після Курської битви 1943 р. почалося масове вигнання німецько-фашистських загарбників з Лівобережної України.

В результаті широкого наступу радянських військ у серпні-вересні 1943 р. були звільнені Суми, Чернігів, Полтава, Запоріжжя, Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. До кінця вересня завершений розгром гітлерівців у Донбасі.
Однією з найбільш масштабних і кровопролитних битв в історії Великої Вітчизняної війни стала битва за Дніпро. У 2-й половині вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра на 750-кілометровому рубежі від Лоєва до Запоріжжя, з ходу в багатьох місцях форсували річку і захопили плацдарми на правому березі.

За відмінність у боях в ході Битви за Дніпро 1943 звання Героя Радянського Союзу присвоєно 2438 воїнам різних національностей. Після визволення Києва 6 листопада 1943 р. створилися передумови для розгортання наступу радянських військ на Правобережну Україні. У ході боїв у січні - лютому 1944 р. радянські війська визволили Житомир, Кіровоград, Рівне, Луцьк, Нікополь, Кривий Ріг; у березні - квітні - Херсон, Вінницю, Чернівці, Миколаїв, Одесу.

26 березня 1944 року Радянська Армія вийшла на кордон СРСР і Румунії. У квітні - травні 1944 в результаті успішного здійснення Кримської і Севастопольської наступальних операцій радянські війська очистили від гітлерівських загарбників Крим, в липні - серпні після Львівсько-Сандомирської операції - майже всю західну частину України.

Завершила визволення України Східно-Карпатська операція, яка тривала з 9 вересня до 28 жовтня 1944 р.