Історія України

Деякі вчені вважають, що плем'я, яке створило на наших землях трипільську чи то «передмікенську» культуру, прийшовши сюди, витіснило давніших мешканців на захід. Коли воно помандрувало собі на південь, то витіснуте відсіля племя первісних тубильців (автохтонів) зайняло назад свої оселі. І цьому племеневі довелося пережити чи тільки започаткувати «добу металів» на нашій землі.

Правду кажучи, не було в нас так званої «бронзової доби», що в краях багатих на зложжа мідяної руди, замінила камяну добу. Мідь, а за нею бронза (стоп міди з циною) з'являється тільки на південно-західніх (Карпати) й південно-східніх (Донеччина й Чорноморщина) окраїнах нашої землі й до того так пізно, що доки поширилося їх уживання вже прийшло їм на зміну залізо.

Найраніші мідяні сокирки, як надзвичайна рідкість, трапляються в нас уже в «мазанках» трипільської культури, нерідко попадають вони й у припадкових нахідках Поділля та Слобожанщини. Але центральна Україна не має змоги познайомитися з тим рідким і дорогим металом. Його вживали тільки багатії, більше всього в формі різноманітних прикрас, як гривні, намиста, спряжки й шпильки до волосся. Ужиткове знаряддя і зброя з бронзи це в нас велика рідкість; вона не всилі витіснути камянне знаряддя, яке починає наслідувати форми металевого.

Міркуючи по стилевому характері привожених до нас бронзових виробів, можемо прослідити джерела, з яких поширювалися тогочасні культурні впливи на наш край. Ішли вони, в першу чергу, з півдня, з чорноморського побережжя, яке тоді вже скупчувало в своїх торговельних центрах продукти азійських та середземноморських країв; тією дорогою діставалися до нас культурні впливи Малої Азії, Туркестану та Персії. Сильні культурно-вимінні звязки єднали наш край з Придунав'єм (нині Угорщина) та з німецькими племенами, які жили в безпосередніх зв'язках з римлянами та кельтами.

Чергова залізна доба, що в західній Европі обіймає останнє тисячеліття до Христа, й ділиться на старшу так звану «гальштатську» (від знахідок в гальштатському окрузі Австрії) та пізнішу «лятенську» (від назви одного з швайцарських озер, на якому найшли останки палевих будівель), почалася на Україні доволі пізно й припадає вже на такби сказати «історичні» часи, обняті писаними відомостями про наш край.

Старшій, «гальштатській» культурі, відповідають у нас памятки збережені по скито-сарматських мешканцях нашого краю, на яких помітний вплив культури грецьких колоній Чорноморського й Азовського побережжя. Згодом, у перших шести сторіччях по Христі, помічаємо характерні риси «лятенської» культури в памятках, залишених на нашій землі готами та східніми кочовиками до нашого краю. Скарбницями памяток обох культур є могили та похоронні поля; із них найстарші зберегли нам знаряддя новокамяної доби поряд з бронзовими та залізними.

Памятки гальштатської культури трапляються на Подністрів'ї в Галичині: тут знайдено цінні золоті скарби в ріці Збручі та в с. Михалкові на Поділлі. Памятки лятенської культури зустрічаються частіще на Київщині, Поділлі, Волині та в Галичині.

Всі вони походять із часів, що для їх прояснення маємо не тільки німу археологічну старовину, але й дуже вимовні, закріплені письмом свідоцтва, в основному - грецькі.